Z dziejów parafi i unickiej pw. Protekcji Najświętszej Maryi Panny w Podhorcach w powiecie tomaszowskim w świetle XVIII-wiecznych wizytacji kościelnych

Анотація

Історія парафії Храму Покрови Пресвятої Богородиці в По- дхорцах, томашовського повіту у XVIII столітті в світлі канонічних візитацій

Подхорце (Podhorce) це село , історія якого сягає п ’ ятнадцятого століття. Перша згадка про нього датується 1409 роком. Саме тоді у джерелах зафіксовано , що дехто Микола із Подхорців був одним із фундаторів упосаження ( фінансового забезпечення ) церкви в сусідньому Городку. Спочатку село було розташоване в Белзькому князів - стві. В 1462 році Королівство Польське приєднало Белзьке князівство , перетворивши його на Белзьке воєводство , яке перебувало в його складі до 1772 року. Згодом , після першого розподілу Польщі , Подхорце були у Австрійскій Імперіі , потім у Князівстві Варшавському. А згідно з рішеннями Віденського конгресу відійшли разом із іншою частиною Князівства Варшавського до Російської імперії. На сьогоднішній день зна - ходиться у сільській ґміні Ярчув у східній Польщі , що належить до Томашівського повіту Люблінського воєводства . Таким чином , протягом аналізованого періоду у селі Подхорце проживало ру - синське населення , функціонувала православна парафія , і після укладення союзу – греко - католицька . Перші відомості про православну церкву у селі датовані 1533 р . Джерела також вказують на те , що на початку сімнадцятого століття функціонував там уніатський приход. Протягом усього існування , приход належав спочатку до тишо - вецького деканату , а згодом , після утворення томашівського деканату , до нього. Аналіз звітів канонічних візитацій дозволяє дійти висновку , що церква в селі була дерев ’ яною , священні ж посудини були не дуже багатими . Поруч з церквою розташовані дзвіниця і кладовище . Парох жив за рахунок прилеглих земель та лук , власного господарства , а також різних поборів від віруючих. Він мав в своєму розпорядженні невелику пресвітерію з господарськими будівлями. Для згаданого періоду автор вста- новив персоналії чотирьох настоятелів та нарахував, що число прихожан коливалася від 25 до 100 віруючих. Уніатський прихід в селі існувало, ймовірно, до кінця вісім- надцятого століття. Тоді ж його було понижено до ра нгу філіальної церкви і включено в склад приходу в Типіні.