Pamięć przesiedlonych

Obraz Ukrainy i Ukraińców w świadomości mieszkańców wsi Jugów na Dolnym Śląsku

Анотація

Витіснена пам’ять. Образ України й українців у свідомості мешканців селища Югув у Нижній Сілезії

Ця стаття є одним із результатів проекту з усної історії Пам’ять і забування. Повоєнна соціо-культурна зміна у місцевості Хаусдорф/Югов у Совиних горах, реалізованого трьома НДО: Жіночим Фондом (Краків), Integrationswerk RESPEKT (Берлін), Гендерний інформаційно-аналітичний центр КРОНА (Харків), і оплачено (проспонсоровано) як частину фінансування програми Geschichtswerkstatt Europa з грантами від фонду „Пам’ять, відповідальність і майбутнє”. Проект стосувався примусових переміщень населення після ІІ Світової війни. Югув, перед цим – Хаусдорф, село в Совиних горах, було одним із багатьох місць, де після 1945 р. відбулася заміна населення. Більшість жителів-німців було поступово виселена – до їх будинків прийшли переселені поляки, українці, що врятувалися з територій включених до Радянського Союзу, і економічні польські реемігранти з Франції. Історія повоєнних переселень і втеч зачіпала перш за все жінок і дітей (чоловіки все ще були в армії). Офіційна історія написана здебільшого чоловіками. Жіночі досвіди лишаються непоміченими. Підкреслення жіночої перспективи може зіграти соціо-терапевтичну роль: це може зцілити емоційні травми і показати яким чином цітравми впливають на наступні покоління. Долі мешканців Югуву, що жили на території Східної Польщі перед війною (зараз – Західна Україна) були надзвичайно складними і травмуючими. Вони були меншістю серед жителів-українців цього регіону, особливо у селах. Конфлікти на ґрунті національності між поляками та українцями, помітні й до 1939 р., вибухнули із новою силою у воєнний час. Українські партизани з підпільної армії УПА вбивали поляків у сільській місцевості, Радянська окупаційна влада депортувала частину польських жителів до Сибіру. Після війні поляки з Сибіру та Західної України оселялися на так званих „відвойованих землях” – німецьких територіях, включених до складу Польщі. Вони були вимушені займати оселі переселених німців. Незважаючи на те, що Німеччина була під час війни загарбником, мешканці Югува співчувають переселеному німецькому цивільному населенню. Адже воно так само втратило свою батьківщину та сподівалось на можливість повернутися до власних домівок, котра так і не з’явилася. Вони були змушені створювати нову громаду і нову батьківщину на чужині. Численні цитати виявляють, з одного боку, їх проблеми з самоідентифікацією, а з другого – ілюструють їх пам’ять про власне минуле та уявлення про Україну та українців.