Rodzice, krewni i powinowaci a pamięć rodowa szlachty województwa ruskiego w XVII wieku (w świetle akt sejmikowych deductionis nobilitatis)

Ołeksij Winnyczenko

doi:10.12797/KPK.06.2014.06.03

Автор(и)

Ołeksij Winnyczenko Uniwersytet Lwowski im. Iwana Franki https://orcid.org/0000-0002-6330-6918

DOI:

https://doi.org/10.12797/KPK.06.2014.06.03

Ключові слова:

Руське воєводство в XVII ст., депутатські сеймики, сеймик у Вишні, сеймик у Галич, шляхт, доведення шляхетства ( deductionis nobilitatis ), кровні родичі, спорідненість

Анотація

Батьки, кровна й посвоячена рідня та родова пам’ять шляхти Руського воєводства XVII століття (у світлі сеймикових актів deductionis nobilitatis)

У Речі Посполитій шляхтичі, оскаржені у неблагородному походженні, мусили проходити спеціальну процедуру доведення свого шляхетства ( deductionis nobilitatis ). Згідно з рішенням сейму 1601 року, вони були зобов’язані представляти певне чис- ло родичів-свідків і документальні докази під час щорічних депутатських сейми- ків і перед обличчям представників шляхетської корпорації того воєводства, звідки походили самі оскаржені або їх предки. З теренів Руського воєводства відома низка атестацій, що були укладені в XVII ст. внаслідок успішних доведень шляхетства на сеймиках у Вишні й Галичі. В цих актах відобразились уявлення про минуле роду, ко- лишню й теперішню рідню окремих представників привілейованого стану, чию родо- ву пам’ять актуалізувала загроза втрати свого соціального статусу. Оскарження у не- шляхетстві мусило підштовхувати шляхтича до відновлення своєї пам’яті про рідних, до конструювання уявлень про них у певну систему та доповнення знань про них за рахунок пам’яті своїх родичів та документальних свідчень. У світлі сеймикових атес- тацій знання про своїх рідних і предків, варіюючись у кожному конкретному випадку, загалом обмежувались трьома-чотирма поколіннями, зазвичай не далі покоління пра- діда (максимально – прапрадіда). Пам’ять про предків по жіночих лініях була менш глибокою (найчастіше не сягала далі ді да), натомість по суто чоловічій лінії, будучи підживлена майновими (спадковими) інтересами, доповнювалась відомостями з акто- вих документів. З бічних гілок було знаним певне число кровних родичів, як правило до двох-трьох десятків осіб, представників старшого і рівного собі покоління (двою- рідних чи троюрідних братів і дядьків). Спорідненість з ними у свідомості шляхтича вибудовувалась з приналежності до нащадків тих чи тих кровних і посвоячених ро51 Rodzice, krewni i powinowaci a pamięć rodowa szlachty województwa ruskiego... дичів його власних предків. Переважно знання стосувалися чоловіків, що випливало з патріархального характеру шляхетської родини і сприйнятті роду як чоловічої (ри- царської) корпорації.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Біографія автора

Ołeksij Winnyczenko, Uniwersytet Lwowski im. Iwana Franki

Doktor nauk historycznych, docent Katedry Historii Dawnej Ukrainy i Archiwistyki Lwowskiego Uniwersytetu im. Iwana Franki. Zajmuje się historią polityczną i społeczną ziem ukraińskich Rzeczypospolitej w XVI-XVII wieku, a zwłaszcza sejmikami województw ruskiego i bełskiego, stanem szlacheckim oraz relacjami międzystanowymi.

Посилання

Antoniewicz M., Protoplaści książąt Radziwiłłów. Dzieje mitu i meandry historiografii, War-szawa 2011.

Bednaruk W., Trybunał Koronny. Szlachecki sąd najwyższy w latach 1587-1794, Lublin 2008.

Cetwiński M., Mityczne wzorce i społeczne funkcje legend herbowych Czartoryskich i Czetwer-tyńskich, [w:] Genealogia. Studia i materiały historyczne, red. M. Górny, t. 1, Poznań––Wrocław 1991, s. 43-58.

Cynarski S., Dzieje rodu Lanckorońskich z Brzezia od XIV do XVIII wieku. Sprawy kariery urzędniczej i awansu majątkowego, Warszawa–Kraków 1996.

Filipczak-Kocur A., Sejmik sieradzki za Wazów (1587-1668), Opole 1989.

Kozyrski R., Sejmik szlachecki ziemi chełmskiej 1648-1717, Lublin 2006.Kriegseisen W., Sejmiki Rzeczypospolitej szlacheckiej w XVII i XVIII wieku, Warszawa 1991.

Lasocki Z., O falsyfikatach w Archiwum Skarbca Koronnego, „Miesięcznik Heraldyczny” R. 9, 1930, nr 9, s. 177-192.Łoziński W., Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku, t. 1: Czasy i ludzie, Kraków 1960.

Majsel W., Trybunał Koronny w świetle laudów sejmikowych i konstytucji sejmowych, „Czaso-pismo Prawno-Historyczne” 1982, t. 34, z. 2, s. 73-109.Semkowicz W., Nagana i oczyszczenie szlachectwa w Polsce XIV i XV wieku, Lwów 1899, Stu-dia nad historią prawa polskiego, t. 1, z. 1.

Trawicka Z., Sejmik województwa sandomierskiego w latach 1572-1696, Kielce 1985.Trybunał Koronny w kulturze prawnej Rzeczypospolitej, red. A. Dębiński, W. Bednaruk, M. Lipska, Lublin 2008.

Ujma M., Sejmik lubelski 1572-1696, Warszawa 2003.Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sa-nocka). Spisy, oprac. K. Przyboś, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź 1987.

Wolff A., Księgi Trybunału Koronnego 1578-1794, [w:] Straty archiwów i bibliotek warszaw-skich w zakresie rękopiśmiennych źródeł historycznych, t. 1: Archiwum Główne Akt Dawnych, Warszawa 1957, s. 128-131.

Zielińska T., Propaganda świetności domu radziwiłłowskiego epoki Michała K. Radziwiłła „Ry-beńki” w ówczesnych „środkach masowego przekazu”, [w:] Między Wschodem a Zachodem Rzeczpospolita XVI–XVIII w. Studia ofiarowane Zbigniewowi Wójcikowi w siedem-dziesiątą rocznicę urodzin, Warszawa 1993, s. 205-214.

Zielińska T., Więź rodowa domu radziwiłłowskiego w świetle diariusza Michała Kazimierza Radziwiłła „Rybieńki”, [w:] Miscellanea Historico-Archivistica, t. 3: Radziwiłłowie XVI-XVIII wieku w kręgu polityki i kultury, Warszawa–Łódź 1989, s. 175-190.

Vіnničenko O., Dovedennâ šlâhetstva na sejmikah Rusʹkogo voєvodstva u Višnі (XVII – seredina XVIII st.): pravova reglamentacіâ і povsâkdenna praktika, [w:] Povsâkdennâ rannʹomodernoї Ukraїni. Іstoričnі studії v 2-h tomah, t. 1: Praktiki, kazusi ta devіacії povsâkdennâ, Kiїv 2012, s. 13-40 [Вінниченко O., Доведення шляхетства на сеймиках Руського воєводства у Вишні (XVII – середина XVIII ст.): правова регламентація і повсякденна практика, [w:] Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах, т. 1: Практики, казуси та девіації повсякдення, Київ 2012, s. 13-40].

Vinničenko O., Šlâhetsʹkі sejmiki і šlâhtičі, kotrі ne buli šlâhtoû (Notatki na polâh „Libri chamorum” Valerіana Trepki), [w:] Zapiski Naukovogo tovaristva іmenі Ševčenka, t. 260: Pracі Komіsії specіalʹnih (dopomіžnih) іstoričnih disciplіn, kn. 1, Lʹvіv 2010, s. 164-189 [Винниченко O., Шляхетські сеймики і шляхтичі, котрі не були шляхтою (Нотатки на полях „Libri chamorum” Валеріана Трепки), [w:] Записки Наукового товариства імені Шевченка, т. 260: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, кн. 1, Львів 2010, s. 164-189].